ПРИВІТАННЯ ШКОЛІ

ЗАПОВІДЬ УЧИТЕЛЯ

Що перша заповідь учителя – любити!

Це, перш за все, життя,

Бо в ньому жити:

Посіяти, плекати і радіти;

І знати, що добро росте,

Що вклав ти частку серця

В це створіння,

І мудрість й душу,

Тільки май терпіння,
Бо довго проростає те зерно,

Воно ж бо вічне,

В терніях воно.

А друга заповідь учителя – любити!

З натхненням діяти, творити,

Шукати і знаходить сходи,

І підійматись до зірок,

А кожним кроком є урок.

Ще й третя заповідь учителя – любити!

З своєю совістю дружити,

Щоб час пройшов

Й лови себе на слові:

Дорога вчителя вся виткана з любові!

20 років рідній школі!

Від щирого серця тобі говорю:

Рідная школо, тебе я люблю!

Люблю тебе влітку, зимою, весною,

Залишиться серце навіки з тобою.

Кращої школи немає на світі,

Тут вчаться найкращі у світі діти,

Працюють в ній талановиті педагоги.

І я нітрохи не хвалюсь.

Просто, це школа – НАША,

Просто, я її ЛЮБЛЮ!

Хочу, щоб в 20 була ти вродливою,

Дітьми багатою, долею щасливою,

Щоб вчителі не старіли,

А діти завжди вчиться хотіли.

Щоб завжди могла ти гордитися

Прожитими роками й розумними випускниками.

Школо наша, школо, приголуб нас, мила, 
Пригорни усіх нас, як голуб під крила. 
Ти нас всіх научиш, як у світі жити, 
Як зло обминати, а добро чинити. 
Бджілоньки на квітах, дітоньки - до школи, 
Там збирають мудрість, 

Як мед у полі бджоли.

ЩАСТЯ

Заберіть від мене всю мою радість світлу, 
Заберіть від мене всі тривоги і всі невдачі, 
Залишіть мені клас – 
тридцять три пари оченят привітних, 
Залишіть мені клас – і я нічого не втрачу. 
Нетерплячий ранок тупцяє щодень до вікон, 
А мене так пізно відпустили диктанти спать… 
Тільки, мабуть, не буде на білому світі довіку 
Наймудрішого діла, ніж правді й добру навчать. 
Знову день почнеться 
неспокійним дзвінком знайомим, 
Знову клас і тиша. 
Знову радість і прикрість поруч. 
Буде важко до сліз, буде відчай снувати втома, 
А допитливі очі ловитимуть кожен порух. 
Можна враз зректися 
оцих нескінченних клопотів, 
І натруджені нерви спочинуть тоді одразу. 
Тільки як же мені 
без моїх неслухняних хлопчиків? 
Тільки як же мені 
без мого галасливого класу? 
І тому щоранку йду на дзвінкове соло. 
Хай комусь, можливо, це нерозсудним здасться. 
Заберіть від мене мою невгамовну школу – 
І назавжди втрачу своє неспокійне щастя.